Перемога!

День закоханих у Велоспед

14 лютого найуспішніший день виставки velobike.kiev.ua/ для ВелоКраїни.

св. Валентина обіцявся бути днем закоханих,  а став днем відкритих дверей.  
ВелоКраїнці мали по особливому хороший  настрій  після освідчень і засвідчень коханим та обміном дружніми поцілунко-валентинками.
Тоді ж і  зявилось передчуття чогось захоплюючого.

Атмосферу доповнював теплий карпатський чай на травах (!), смакота неймовірна!
Якби в цей день поставили скрипучі двері біля нашого стенду  то мали б суцільний скрип до 18:00 години. А черга за дверима сягала б карпатських гір.
І все це через зроблену  для відпочинку велосипедистів в Українських  Крапатах.
Отримати карту веломаршрутів хотілося  багатьом але  вже вичерпався навіть золотий запас після відвідин  колег та друзів.              
Вморені і задоволені ми підбивали підсумки та позували для фото.
див. bikeland.org.ua

Київ і Я

    Маю повідомлення для Всіх хто питається: Де Влодко ?
vlodko  зараз в Карпатах  в Яремче працює разом зviktoza над проектом bikeland.org.ua .

Завтра я виїжджаю до столиці і буду там до закінчення вихідних.
Тому:
можемо зустрітися і провести час гуртом
Можемо зустрітися і провести час поодинці
Можемо зустрітися і непроводити час
Можемо не зустрітися
ваш варант:
80979114770 можна зідзвонитися зі мною.

Привіт мила!

Нам все вдасться і все буде прекрасно, не хвилюйся.

Тікає годинник

Різдво для мене завжди починається батьком.
Так я б визначив своє особисте інтимне сталення до різдва, точніше до його початку. 
Батько приходить сідає,  деколи вітається зі всіма деколи тільки з дітьми.
Трапляється, що різдво приходить то раніше, то пізніше, залежно від напроженості графіку різдвяної зорі .
Поки наша київська різдвяна зоря ще не прийшла, ждьомс. (назвемо це різдвяними приготуваннями)

Привіт друзі!

Давно вас  не чув і не бачив:)
Я  зайнявся покращенням знань і маю таке питання?
Відрекомендуйте, будь ласка,  літературу по тайм менеджменту.
Щоб поради були конструктивними то напишіть автора якого ви рекомендуєтк і чим саме він вам сподобався.
Можливо ви самі є автором якоїсь методики чи вдало поєднали декілька – напишіть.
Дуже дякую.
Автор найаргумаентованішого посту отримає симпатію та шоколадку

Весілля ЮРКА ТА МАРІАННИ

Вітаю своїх чудових друзів Юрка Йосифовича та Поліщук Маріанну з одруженням!!!
Шановний "інтернет просторе" возрадуйся і ти зі мною
Передавати емоції словами буде дуже довго та й звіт буде пізніше , а зараз ловіть хвилю, просто приєднайтесь до радості  подумавши про безмежне людське щастя та любов.

Агро роботи

Сьогодні відчув себе кіньською силою, тобто я сьогодні своїми власними ручками мутив борозни плугом для всяких насаджень. А ше перекопав купу землі. Завжди чомусь втікав я від матінки землі а тут відчув справжню радість і релакс мо я умнячу за надто а земля як кажуть розвіває умняк.

Коли живеш а не проживаєш

Класний тиждень в мене виявився. Зіграв баскедбол, полазив по даху високого будинку,попив на цьму даху чаю і поглибав підзорною трубою на казкові краєвиди, купив квиток до Львова, дістав перший в житті гонорар за матеріал в газуті, отримав смолоскип, купив рокенрольні шкари, багато з ким попатякав, був заесемесений, подарував листівку, посповідався, почистив зранку зуби:) сходив до причастя… і взагалі мнні добре є.

У Львові був такий район “Філіпіни”

Чому був? – він є, ця недобудована конструкція трохи вже покалічена часом ще існує на мапі Львова. Розташована біля нового цуму. Зараз в цю конструкцію впириається базар “Провесінь” з правого боку і зліва трохи спереду між новим цумом і цим зданієм розташований “фокстрот”. Це якщо виглядати з вікна мого будинку. Пишу про цей недобуд я не просто так. Згадка про нього мені навіяла спрогади про дитинство.
Перше моє знайимство з ним відбулося в 6 років якраз через рік після того як я проковтнув гайку, (про гайку якось потім). Мої друзяки з якими ми клялися в вічній дружбі потягли мене на район ФІліпіни, це звучало тоді як поїздка на марс чи кудись в ближще зарубіжжя. ТОді мене і познайомили з правилами дивної гри “Циклоп” це тоді коли один лова ніби заражає всіх решту і всі решта вишукують тих хто залишився. Гра була настільки захоплюючою і затягуючою що я проводив там купу часу. Я лазив
по підземеллях які були три поверхи вниз, по вентеляційних трубах, і по металевих конструкціях які були прикріплені до стелі цього здоровенного комплексу і кріпилися так шо треба було рухатись по них так ніби їдеш на ковзанах на меатевій пластині шориною в 10 см. Тоді я вперше зрозумів шо таке страх і заплакав. Мене знімали цілим районом пацики, які збіглися припинивши гру, точніше давали команди: ногу туди, руку сюди, ось так. мама про наші походеньки не знала і тато також. Після цього впадку вмене зявився шалений страх перед висотою, іколи випадала моя чергакогось ловити всі виікали або на даз Філіпін або найгірше на металеві кострукції висотою в 6-и поверховий будинок.
Колись пацики ше там зробили тенісні столики больбуляторо зал і все решта. Але цього я вже не бачив. Тепер там живуть мужчіни і женшіни без даху над головою а міліція часто робить облави на мєсних наркоманів.